Я переїхав у новий дім. Тепер я живу в Алтинташі.
Поки я це пишу, частина коробок ще не розпакована. Але одне можу сказати напевно: я тут дуже щасливий.
Переїзд фотографа
Коли переїжджає фотограф, ідеться не стільки про меблі, скільки про техніку й архів. Книжки та одяг так чи інакше знаходять своє місце. Корпуси камер, об’єктиви, світло й диски, на яких зберігається архів за багато років, потребують іншої турботи. Кожну річ окремо пакують, окремо перевіряють і окремо ставлять на місце.
І кожен переїзд — хочеш не хочеш — інвентаризація. Ти знову бачиш, чим справді користуєшся, а що роками не діставав із коробки.
Чому Алтинташ
Алтинташ — район, що росте, в Аксу, на осі між Ларою та аеропортом. Нещодавно відкриті широкі ділянки, планомірний розвиток, нові парки. Можливо, у ньому немає фактури старих кварталів Анталії, але це місце, де можна дихати: просторе й нове.
Частина того, що полегшило вибір, безпосередньо пов’язана з моєю роботою:
- До аеропорту п’ять кілометрів. Коли я виїжджаю на зйомку чи зустрічаю команду бренду з-за кордону, така відстань — справжній комфорт. Для того, хто допомагає міжнародним брендам із локальним продакшном в Анталії, жити поруч з аеропортом — не розкіш, а логістика.
- Лара й Кунду зовсім поруч. Тут розташовано чимало великих готелів Анталії. Зйомки в готелях — важлива частина моєї роботи; дорога на майданчик більше не подорож.
- Море близько. До пляжу Лари кілька хвилин.
Це практичні причини. Але любити місце — не практичне рішення.
Я тут щасливий
Для мене дім — не просто місце, де я сплю. Це місце, де ідеї вперше лягають на папір, де будуються плани зйомок, де монтаж закінчується опівночі. Новий дім — це відкрити для себе новий простір.
Алтинташ дає мені цей простір. Я заново обираю місце для столу, вибудовую робочий порядок і ритм дня — і мені це на користь.
Заново вчити світло
Для фотографа новий дім — це нове світло. Яка кімната отримує ранкове сонце, на яку стіну падає вечірнє світло, коли опівдні треба засунути штору… Це дізнаєшся в перші тижні. Зараз я саме в цих тижнях.
Коли я писав про світло Анталії і коли розміщував годинник світла внизу цього сайту, я хотів нагадати про одне й те саме: світло приходить не в один і той самий час щодня; воно змінюється із сезоном, кутом і місцем. Заново читати світло в новому домі — найкраще тому нагадування.
Невелика нотатка: дрон
Життя так близько до аеропорту має свою ціну: просто так підняти звідси дрон не можна. Повітряний простір довкола аеропорту обмежений, польоти потребують спеціального дозволу. Та й місце дрона — на майданчику, а не над домом.
Новий розділ
Кожен переїзд — кінець одного розділу й початок іншого. Відчуваю, що в цьому новому домі буде створено багато.
Я дуже люблю Алтинташ. І так, я тут дуже щасливий.
Буденне десь осідає. Бунтарське вибудовує місце, де осіло, своїм власним світлом.
